Інтерв’ю с директором
“Я хочу, щоб позашкільна освіта давала можливість дітям обирати, давала свободу, якої часто не вистачає в освіті”
Баченням ролі вчителя, позашкілля України, майбутнього Дитячо-юнацького центру Дарницького району м. Києва та деякими особистими моментами поділився директор Дитячо-юнацького центру Дарницького району м. Києва та керівник студії оркестрового виконавства “Сувенір” Oleksandr Biloshapka
Про роль вчителя в житті людини
Для мене слово “вчитель” означає “друг”. Навіть днями був такий випадок: я знаходився поруч з Дитячо-юнацьким центром, до нього під’їхав автомобіль і вийшов учень, який досить довго грав у нас в оркестрі – підійшов до мене, обійняв і сказав: “Я просто прибіг вас обійняти!”. Це тривало секунд 15, ми обійнялися, потисли одне одному руку – і він побіг назад, поїхали по сімейних справах. А я в цей момент відчув тепло, яке відчуваєш при зустрічі з другом.
І мої вчителі з дитинства і юнацьких років, багатьох з яких, на жаль, вже немає серед живих, були моїми друзями. Зустрічі з ними починалися з посмішок й обіймів. А першими вчителями були, звісно, батьки.
До речі, мої батьки були вчителями і за фахом. А я займався спортом (футболом) і бачив своє майбутнє, пов’язане з ним. Ніколи не думав, що стану колись вчителем і музикантом. Життя все одно вивело на цей шлях, хоч я ніколи не думав про кар’єру педагога. І тим більше – керівництва творчим закладом. І не без підказок і сприяння й інших моїх вчителів по життю, певно, це сталося.
Музика замість спорту – це був вибір моїх батьків. Тато підготував мене до вступу в педагогічне училище після 8 класу (тоді була 10-річна система навчання), і я навіть і не сперечався.
Творча кар’єра виконавця vs вчителювання: випадковість чи свідомий вибір?
Після навчання я активно займався творчістю, гастролював, продовжував вчитися. І так до 42 років. Тобто, до цього віку я був постійно учнем: співав, гастролював, працював в професійних колективах, набував досвіду, виступав, здобував знання.
І вони цінніші, ніж ті, що в книжках. Це досвід.
А потім сталася чиста випадковість: одна з педагогів моєї доньки, дізнавшись, чим я займаюся (на той час був артистом, гастролював), спитала, чи не хочу спробувати себе в освіті. Мовляв, у нас в Дарницькому районі є колектив, оркестр – варто спробувати. І я спробував. Бо було цікаво: я до цього грав в оркестрах, мав досвід – чому б не поділитися ним?
Прийшов, вдалось, результати були. Згодом керівництво району запропонувало очолити цей Центр. На той момент я працював з оркестром вже 3 роки. І якщо чесно, ця пропозиція знов була неочікуваною, я взагалі до цього не був готовий. І знову довелося стати учнем і паралельно бути вчителем.
Сталися такі абсолютно кардинальні зміни, а заробітна плата – вдвічі менша, ніж була там, де я працював до цього. Але це свідомий вибір. Бо мені є, чим поділитися з дітьми. І було бажання. Це був новий виклик, нові знання.
Що треба для того, щоб стати хорошим вчителем?
Я вважаю, що це перш за все потрібні наявність досвіду і знань, які можна передати дітям.
Наприклад, мені дуже багато дала робота в хорі “Київ”, з яким я, власне, побачив світ вперше. Ми виступали в Carnegie Hall (Нью-Йорк), Concertgebouw (Амстердам), Tivoli (Копенгаген), Notre-Dame de Paris (Париж) та об’їздили з гастролями майже всю Європу, Канаду, Америку.
Особливий досвід роботи я отримав під час роботи в Національній академічній капелі України “Думка”.
І той увесь досвід, який я здобув – роботу керівника, роботу з партитурою, певні закони сценічного життя, досвід виступів з різними симфонічними оркестрами України та Європи, спостереження за роботою видатних диригентів сучасності – все це сталося у нагоді в роботі зі студією “Сувенір” та Дитячому центрі.
Крім того, успішний вчитель – це успіх учнів (“успішний” мається на увазі той, що енергетично заповнює простір навколо себе і запалює дітей). Тут не проходять загальні стандарти, ти маєш бути прикладом у всьому для дитини.
Мабуть, ці складові – історія успіху, знання, плюс бажання – і є основними моментами визначення “хороший вчитель”.
Про таланти Дитячо-юнацького центру Дарницького району м. Києва
Я нещодавно був на мюзиклі. І там якраз йшлося про рок-музиканта, який випадково став вчителем, хоча до цього все життя був рокером. І він без досвіду викладання, маючи лише бажання, створив крутий проект, класну команду з дітей.
До чого це я… Впевнений: якщо маємо досвід, знання і бажання ними поділитися, любов до дітей віру в себе – все вдасться. Також круто, якщо вчитель не боїться щось вигадувати, створювати, експериментувати.
У нас в закладі працює багато талановитих людей, чудових педагогів.
Не всі мають педагогічну освіту. Не всі знають, що таке методика роботи, педагогіка. Але в нас є також і люди, що мають сценічний, спортивний, мистецький досвід, знання, якими діляться з дітьми. Дають їм позитивні емоції – а це теж дуже важливо (не кожна дитина отримує їх вдома).
А кожна дитина, що в нас вчиться – цікава особистість та індивідуальність. І діти теж завжди нас чогось вчать.
Щодо бачення нашого закладу у майбутньому
Зараз дуже багато говорять про те, що вже через 10 років професії, що сьогодні існують, зникнуть. Світ швидко змінюється. Тому наш ДЮЦ я хотів би бачити точно не таким, як вчора. Осучаснити матеріальну базу, розширити територію (побудувати хореографічний зал, концертний зал тощо). Хотілося б, щоб наш заклад процвітав, щоб була активна творча діяльність.
А ще дуже хотілося б, щоб люди, що працюють тут, пишались би своєю професією і отримували справжнє задоволення від неї. І щоб для них було в радість залишитись на півгодинки та просто поспілкуватися з дітьми. Щоб це було не заради зарплати (яка і так тут маленька), а заради якихось результатів.
Сама ідея навчання, сама структура нашого закладу класна. По-перше діти тут навчаються безкоштовно, по-друге – одна дитина може оволодіти одночасно поза межами школи багатьма цікавими напрямками (хореографія, образотворче мистецтво, шахмати, музичне мистецтво, вокал, гра на інструментах, в’язання, макраме – в нас дуже широка палітра вибору). В моєму дитинстві не було такої свободи, а у наших дітей – є. І це круто.
Моя задача як директора, я вважаю, – створити дружню творчу атмосферу в колективі, дати свободу людям. Свободу у викладанні, свободи вибору методів для викладання та умови для творчого польоту.
От таким би я хотів бачити позашкілля! Активне, творче, сміливе, без обмежень!
