Як допомогти дітям під час тривожності та невизначеності в сучасних умовах воєнного часу

     У дітей дуже пластична психіка, що дає їм можливість пристосовуватися до довкілля набагато легше та швидше за дорослих. Так, у них часто виникають стани тривожності та невизначеності. Проте якщо дитина зростає в доброзичливій та люблячій сім’ї, вона здатна самостійно пережити ці стани – несвідомо, за допомогою малюнка, ліплення, танцю, співу, гри та навіть бігу чи стрибання.
     

    Звісно, увага дорослих до потреб дитини надзвичайно важлива. Адже саме вони допомагають дитині формувати та вирощувати емоційний інтелект, який дуже знадобиться їй із роками. Ми можемо аналізувати стан та емоції дитини та називати їй словами те, що вона відчуває в моменті. Це навчить її бути уважною до себе й розуміти власні емоції та потреби.

     А ще дітям потрібен відпочинок. Можливо, це щось крамольне, проте, якщо дитина перевантажена, у неї виникає почуття тривожності, яке згодом може переростати в стрес чи невроз. Дайте їй можливість відпочити – узяти додатковий вихідний, пропустити перший урок, щоб виспатися, не зробити сьогодні домашнє завдання, якщо бачите, що в неї немає сил.

     З підлітками з одного боку, простіше, бо з ними вже можна говорити про емоції практично на рівних, а з іншого – ще складніше. У них гормональні перепади, перші «дорослі» проблеми й переконання, що ніхто ніколи до них не стикався з такими проблемами. Батьки теж уже починають підвищувати свої вимоги, хоча підлітки так само як і молодші школярі, потребують уваги, турботи та додаткового відпочинку.

Емоційне вигорання в батьків

   Емоційне вигорання – це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності.
Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу.
Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:
– підвищена втомлюваність;
– зниження активності;
– емоційні реакції;
– пошук винних;
– підвищена агресивність;
– відчай.

    Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні не тільки про себе турбуватись, а й про дитину.

    Це постійні хвилювання, а якщо сім’я була вимушена покинути своє рідне місто, то до цього ще додається пристосування до нових умов та адаптація (а це ще додатковий стрес для організму).    Тому часто зараз більшість батьків відчувають роздратованість на своє чадо, вони починають зриватись і кричати (хоч і усвідомлюють, що їхні дії помилкові).
Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?
     По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події.Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок. Не соромтесь просити про допомогу.
      Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе «Що мене заряджає та допомагає відновитись?». За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.
Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?
     Агресія – прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами.

     Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс.

     Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим. Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).

      Якщо відчуваєте, що вас «накриває» і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте таку техніку: «Акваріум» уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.

     Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти. Це як правило надівання кисневої маски в літаку — спочатку ти сам, а потім допоможи дитині. Не забувайте піклуватися про себе та приділяти собі час.
Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним, то краще звернутись до спеціаліста.

Психологічна травма у дітей: що потрібно знати?
Як допомогти дитині в перші дні та тижні після пережитої трагедії, якщо дитина не ваша, але вам потрібно про неї тимчасово подбати.
1. Створіть максимально безпечні умови, зберігайте спокій, доброзичливість та спілкуйтесь з дитиною. Важливо піклуватися та бути чуйними, але при цьому проявляти повагу й розуміння до будь-яких реакцій.
2. Забезпечте їжею. Знайдіть безпечне місце для життя.
3. Зверніться за допомогою до лікаря та психолога.
4. За можливості забезпечте контакт з родичами та друзями дитини.
5. Не змушувати дитину розповідати свою історію.
6. Говорити «все буде добре» або «принаймні ти вижив/-ла».
7. Нехтувати медичною та психологічною підтримкою.
8. Давати обіцянки, які ви не можете виконати, наприклад «ти скоро поїдеш додому».

Як батьки можуть допомогти своїм дітям після трагедії?
     Перш за все ви маєте дати раду своїм емоціям, лише в спокої ви можете починати говорити з дитиною. Дитина має відчувати ваш спокій та впевненість. Поясніть дитині, що сталося, при цьому обов’язково наголосіть на наступних моментах:
– Ви її любите.
– Те що сталося, це не з вини дитини.
– Ви зробите все можливе, щоб піклуватися про неї.
– Все, що зараз дитина відчуває – це нормально.
– Дозвольте дітям сумувати або плакати.
– Нехай діти розповідають, пишуть або малюють малюнки про подію та свої почуття.
– Обмежте перегляд новин про війну.
– Приділіть додаткову увагу дітям, особливо якщо вони мають проблеми зі сном.
– Дозвольте їм спати з увімкненим світлом або дозвольте їм спати у вашій кімнаті (на короткий час).
– Намагайтеся зберігати звичний розпорядок (або створіть новий), наприклад, читайте казку перед сном, вечеряйте разом або грайте в ігри.
– Допоможіть дітям відчувати контроль, коли це можливо, дозволяйте їм самостійно приймати рішення, наприклад, вибирати їжу чи одяг.
– Зверніться до психолога, якщо через місяць дитина все ще не може виконувати звичні їй активності.
– Зверніться до лікаря, якщо з’являться нові поведінкові або емоційні проблеми, особливо якщо ці симптоми виникають протягом більше кількох тижнів.
А саме:
– Спогади (спогади – це розум, який знову переживає подію).
– Підвищене серцебиття та пітливість.
– Легко лякається.
– Емоційно заціпеніння.
– Дитина дуже сумна або пригнічена.

Не можна: просити дітей обговорити подію до того, як вони будуть готові;
злитися, якщо діти проявляють сильні емоції; гніватися, якщо вони почнуть мочитися в ліжко, крутитися або смоктати великий палець.
Реакція дітей на травму залежить від реакції дорослих на травму. Батьки можуть допомогти дітям, підтримуючи їх, залишаючись якомога спокійнішими. 
Пам’ятайте: Зцілення вимагає часу. Не ігноруйте сильні реакції.

Зверніть увагу на раптові зміни в поведінці, мовленні, використанні слів або сильні емоції.